Стих: Тарас Шевченко -
І небо невмите, і заспані хвилі

І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.

1848

Другие стихи автора:

• І широкую долину
  І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду ...

• Минають дні, минають ночі
  Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи...