Стих: Тарас Шевченко - І широкую долину
І широкую долину,
І високую могилу,
І вечернюю годину,
І що снилось-говорилось,
Не забуду я.
Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом дорогії
Літа тії молодії
Марне пронеслись.
Помарніли ми обоє —
Я в неволі, ти вдовою,
Не живем, а тілько ходим
Та згадуєм тії годи,
Як жили колись.
1848
Другие стихи автора:
Минають дні, минають ночі
Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи...Молитесь, братие, молитесь
Молитесь, братие, молитесь Вокруг святого Чигрина! Как нерушимая стена, Восстав из гроба, ...